Український інститут книги щорічно проводить «Національний тиждень читання». Гаслом тижня поезії у 2024 році став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової — «Ріки незмінно течуть додому». У рамках цієї акції Літературна агенція OVO з 16 по 24 березня організувала марафон читання військової поезії, до якої долучилися студенти 4 курсу спеціальності “Початкова освіта” та професори Педагогічного факультету.
Читали поезії Ірини Іванюш із збірки”Сік із трави”: “Тут день – за рік….”, “Як шахта ця робитиме руду…”, “Юди”, “Там вибухи. Там сіре місто”, “Перемовчу” та ін. Ознайомилися з фрагментами-спогадами про авторку поета-воїна Бориса Гуменюка.
Як зазначила професор Тетяна Качак, творчість Ірини Іванюш вибрано не випадково. Дівчина родом з Дрогобича. Добровільно пішла на війну з першого курсу медичної академії. Учасниця російсько-української війни, кавалер ордена “За мужність” ІІІ ступеня. Медсестра 93-ої ОМБР, учасниця медичного батальйону “Госпітальєри” на позивний “Лютик” врятувала життя десятків воїнів. 26 травня 2015-го Ірина підірвалась на міні біля смт. Водяного внаслідок чого втратила обидві ноги.
Поетичний світ авторки – це повернення у світлі й безтурботні дні дитинства, ніжна лірика почуттів і жорстока правда буття. Це біль війни і втрат, “рефрени думки мандрівної”.
Збірка “Сік із трави” – це поезія контрастів і настрою. За кожним рядком – сила духу й життєва позиція, іноді безкомпромісна, але завжди відверта й чесна. Тут немає банальних текстів, це глибокі, сповнені смислами вірші життя. Майстерні зразки художнього осмислення світу, людських стосунків та переживань творять мереживо долі ліричної героїні.
#тижденьпоезії2024
